Тетяна Куценко 17 років
Впевненими кроками назустріч до щасливого майбутнього!
Як ви уявляєте власне майбутнє?Що вам потрібно аби відчути себе щасливою людиною? Напевно потрібно добре подумати аби відповісти?!
Життя настільки непередбачуване, ніколи не можна спрогнозувати, що тобі підготував завтрашній день! Годинник життя не стоїть на місці, з кожним днем ми долаємо перешкоди назустріч чомусь кращому. Адже, як на мене, не потрібно сидіти і мріяти про майбутнє, а потрібно втілювати його в реальність.
Фізичні обмеження не є перешкодою! Навпаки, це — стимул до рішучих змін .
Ми маємо невимовну силу духу, яка завжди супроводжує нас. Ні в якому разі непотрібно боятись своїх мрій. Ми нічим не відрізняємось від інших. Настав час долати стереотипи, треба довести, в першу чергу собі, що кожен індивідуальна особистість з власними амбіціями і переконаннями, і нехай весь світ нарешті почує і відкриє очі! Потрібно удосконалювати себе з кожною хвилиною, розвивати «приховані таланти»,не боячись людського осуду.
А найголовніше, що потрібно – спілкування з іншими людьми. Діагноз — не вирок, а самотність не врятує від неприязних думок оточуючих. В спілкуванні з іншими ми реалізуємо себе, обмінюємося досвідом, знаходимо підтримку, котра вкрай потрібна. Однак, як це зробити, якщо інші не сприймають тебе таким, який ти є? Чомусь так склалось, що люди звикли оцінювати лише зовнішність, кому там треба знати який ти насправді?І саме через це, більшість втрачає віру і сподівання на краще майбутнє. Однак, це помилка, не потрібно піддаватись, потрібно підкорювати! Для цього, перш за все, варто віднайти своє справжнє «я». Не можна жалітися на долю, так ми нічого не досягнемо в житті, краще побачити світ в усіх його барвах, ніж сидіти вдома, споглядаючи одноманітну картину, чи не так? Нічого не заважає бути щасливими, мати хорошу роботу, міцну родину, так хочеться бути для когось прикладом, і щоб тебе поважали у суспільстві. Довкола панує нерозуміння і несправедливість, якісь примарні кордони і обмеження. Проте, настав час змінювати себе і всіх довкола. Треба знаходити вихід там, де його, здавалося, немає, відкривати зачинені двері і рухатись вперед! Власне, що нам потрібно для щастя? Бути здоровими і досягти т своїх цілей у житті, хто б там що не говорив, слухати потрібно своє серце, втілювати і споглядати світ крізь призму позитиву та добра, щоб не сталось! Ніколи не варто переставати мріяти, одного дня мрії можуть стати цілковитою реальністю. Господь обмежив наші фізичні можливості, але разом з тим, подарував непереможну силу, назгасаючу віру і велику надію! Головне, гучно заявити про себе світові, не боятися перешкод на життєвому шляху.
Не зосереджуйтесь на проблемах, а крокуйте далі, впевненими кроками, назустріч до щасливого майбутнього!
«Історія моєї мрії»
Сьогодні, напевно, немає людини, яка б про щось не мріяла. Гарний будинок, хороше авто, міцна родина, успішна кар’єра…. Цей список кожен може доповнити, однак, найголовніше, на що ми здатні заради того,щоб все-таки отримати бажане? Зараз я хочу розказати вам про мою маленьку мрію і про те, на що я готова піти заради неї.
З самого дитинства я марила журналістикою, а точніше, з моменту, коли вперше переступила поріг школи, тоді пам’ятаю, я всім це з гордістю розповідала, адже вже тоді яскраво (як мені здавалось) бачила своє майбутнє. Моя родина та друзі відразу підтримали мене, а я була дуже впевнена, що скоро стану видатною журналістикою, буду писати різноманітні статті, присвячені видатним особистостям, подіям, які докорінно змінили історію, а також здобуткам, перемогам, невдачам, поразкам власної країни й світу.
Насправді, саме журналістику я вважаю «кермом» телебачення й ЗМІ, без керма не зрушить з місця авто, без журналістики не запрацює телебачення. Основний обов’язок будь-якого журналіста — донести інформацію до людей, щоб вона була правдивою і об’єктивною, тоді суспільство буде довіряти ЗМІ і володіти достовірною інформацією про те, що відбувається. Я пообіцяла собі, бути чесною з іншими, так як від цього залежить їхня довіра до мене як до професіонала своєї справи. Дана професія включає в себе не тільки суто професійні аспекти, а ще й моральні якості, тобто треба вміти підібрати потрібні слова для читача чи слухача, привернути його увагу.
Але найцікавіше, це — ризик! Кожен журналіст має справу з ризиком! Хто б міг подумати, аби дістати «ексклюзив», через що їм доводиться пройти, чим пожертвувати, однак мене не лякає ніщо! Головне — всі мають знати, що відбувається! Ніхто не повинен бути байдужим до долі своєї держави! Якщо я буду боятись? Якщо буду хвилюватись тільки за власне життя? Хто тоді відновить країну з руїни? Я неодноразово ставила собі ці питання…. А ще чому не здатна нічого зробити? Нічим не можу допомогти тим, які гинуть зараз, захищаючи Батьківщину. Дякую всім журналістам за те, що ми чуємо кожної миті новини, вони є надто важливі, особливо зараз. Хочу сказати, що події в Україні ще більш посилили мої прагнення до мрії!
Коли ти стараєшся жити як всі, «тягнешся» до правил соціуму, ідеш на зустріч, доводиш, що такий, як інші. А коли зрозуміють тебе? Найбільше за все, мені б хотілося скасувати всі свої обмеження, стати вільною,ні від кого не залежною, щоб рідні могли мною пишатись й бути для них надійною опорою та підтримкою! Але, разом з тим, я чітко усвідомлюю, потрібно працювати над собою, удосконалювати навички, набиратись досвіду, одним словом — ВЧИТИСЬ!!! Це єдиний вірний шлях до мети, адже фізичні обмеження людини — ніщо з її розумовими вадами. Мені треба довести вам, що такі люди як я хочуть вчитись чи не найбільше, в той час, коли фізично здорові особи не завжди здатні усвідомити свої можливості. Ми готові доводити кожен день, кожну мить свою спроможність, принести користь державі і суспільству. Нам нізащо не потрібно здаватись! Хочемо бути почутими! В нас є свої мрії, але без сторонньої допомоги нам не обійтись!
Ким я не стану в цьому житті, ніколи не забуду, не зітру з пам’яті маленької мрії дитинства — стати успішним журналістом. Вона здається такою простою і водночас недосяжною, однак, я залишаю місце надії в своєму серці і вірю в свої можливості!