Нормативна база 1

Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються Конституцією України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про медико-соціальну експертизу, наказами, іструкціями, розпорядженнями МОЗ України, ГУОЗ та МК ОДА, іншими нормативними актами з питань медико-соціальної експертизи.

Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» щодо забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації учасників антитерористичної операції, які постраждали під час її проведення

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 36, ст.1193)

Верховна Рада України постановляє:

I. Статтю 4 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2-3, ст. 36; 2007 р., № 27, ст. 366; 2013 р., № 41, ст. 549) після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та перебували безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством, а також мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень, в частині забезпечення їх виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності».

У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ  ПОСТАНОВА

від 11 серпня 2014 р. № 374  Київ

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 321

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 321 “Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 31, ст. 1146, № 91, ст. 3678; 2014 р., № 64, ст. 1760) зміни, що додаються.

---

 

ЗМІНИ, 
що вносяться до постанови Кабінету 
Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 321

1. У Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженому зазначеною постановою:

1) пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:

“Особи, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а ті, що не підлягають забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, — згідно з цим Порядком на підставі довідки територіального відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відмову у забезпеченні зазначеними засобами.”;

2) у пункті 2:

абзаци перший і дев’ятий викласти в такій редакції:

“2. До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі — органи соціального захисту населення), належать:”;

“Ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони забезпечуються протезно-ортопедичними виробами.”;

абзац десятий після слова “мастектомії” доповнити словами “ , секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці та працівники МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (здійсненні заходів, пов’язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності) та перебували безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та безпосередньо брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством, а також мирні громадяни, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень (далі — постраждалі внаслідок антитерористичної операції), забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації незалежно від встановлення їм інвалідності на підставі рішень військово-лікарських комісій чи висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів.”;

3) пункт 3 після слів “молочних залоз” доповнити словами “ , постраждалі внаслідок антитерористичної операції”;

4) абзац третій пункту 5 виключити;

5) у пункті 7:

в абзаці третьому після слів “інших осіб” доповнити словами “ , за виключенням постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність,”, а слово “лікувально-консультативні” замінити словом “лікарсько-консультативні”;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

“дітей-інвалідів, які досягли шестирічного віку (для забезпечення кріслами колісними, які керуються супроводжуючою особою, з приводом, який приводиться в рух електричним двигуном; кріслами колісними з електричним приводом та ручним керуванням на задні колеса; кріслами колісними з електричним приводом та сервокеруванням на задні колеса), та з 14 років (для забезпечення кріслами колісними з електричним приводом та ручним керуванням на передні колеса (дорожні); кріслами колісними з електричним приводом та сервокеруванням на передні колеса (дорожні) — ЛКК з оформленням відповідного висновку;”;

доповнити пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

“постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність, — військово-лікарські комісії (далі — ВЛК) з оформленням відповідного рішення чи ЛКК з оформленням відповідного висновку.”.

У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим;

6) пункти 8-10 викласти в такій редакції:

“8. Підставою для забезпечення інвалідів по слуху та дітей-інвалідів по слуху мобільними телефонами є висновок відповідно МСЕК або ЛКК, що підтверджує інвалідність по слуху.

Інваліди по слуху та діти-інваліди по слуху віком від 7 років забезпечуються мобільними телефонами для письмового спілкування. Для інвалідів по слуху старше 60 років мобільні телефони повинні бути обладнані викликом “SOS”.

9. Інваліди I і II групи по зору та діти-інваліди по зору віком від 14 років забезпечуються годинниками (електронними — діти віком від 6 років), аудіоплеєрами.

Інваліди I групи по зору та діти-інваліди по зору віком від 6 років забезпечуються палицями тактильними.

Підставою для забезпечення інвалідів по зору та дітей-інвалідів по зору засобами реабілітації, зазначеними у цьому пункті, є висновок відповідно МСЕК або ЛКК, що підтверджує інвалідність по зору.

10. На підставі висновку МСЕК, що підтверджує інвалідність по зору, забезпечуються диктофонами інваліди I і II групи по зору з числа студентів та слухачів навчальних закладів I-IV рівня акредитації, осіб, які працюють на посадах керівників та їх заступників, а також юристів, журналістів, педагогів. Інші спеціалісти можуть бути забезпечені диктофонами за наявності такого висновку та рішення комісії, утвореної Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, до складу якої входить представник громадської організації інвалідів по зору.”;

7) пункти 12 і 13 викласти у редакції:

“12. Ліжками з ручним регулюванням або з електричним приводом та протипролежневими матрацами забезпечуються інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та діти-інваліди з числа постійно лежачих, що підтверджується відповідним записом в індивідуальній програмі чи висновком ЛКК, рішенням ВЛК. Інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та діти-інваліди (з числа постійно лежачих), які забезпечуються протипролежневими матрацами, не забезпечуються протипролежневими подушками.

13. Першочергово забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації діти-інваліди, позачергово — інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та жінки після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії, з вродженими вадами молочних залоз у разі первинного протезування.

Інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та діти-інваліди пріоритетно забезпечуються взуттям на протези нижніх кінцівок, взуттям на ортези (апарати, тутори) нижніх кінцівок та ортопедичним взуттям при таких патологіях нижніх кінцівок:

різко виражена деформація стопи — варусна, вальгусна (з (або без) розпластаністю переднього відділу стопи, відхиленням першого пальця III-IV ступеня), наявність молоткоподібних пальців;

різниця у довжині нижніх кінцівок більш як 3 сантиметри — для дорослих, більш як 2 сантиметри — для дітей;

слоновість, набряки внаслідок хронічного лімфостазу нижніх кінцівок, гігантизм (за умови наявності перевищення співвідношення обхвату в пучковій частині стопи (перетин 0,72/0,68) над довжиною стопи (L) більш як 20 міліметрів та перевищення параметрів обхвату гомілки більш як 400 міліметрів — для взуття для дітей та більш як 500 міліметрів — для взуття для дорослих);

вроджена клишоногість і плосковальгусна установка стоп у дітей II-III ступеня;

неврологічні захворювання, що призводять до деформації стоп та суглобів усіх видів деформації;

облітеруючий ендартеріїт (атеросклероз) однієї або двох ніг III ступеня за наявності трофічних виразок;

ампутація стопи за Лісфранком, Шопаром, Горанжо;

різниця у довжині стоп (2 сантиметри і більше);

деформація стопи, що потребує виготовлення взуття на індивідуальному ортопедичному копилі (за гіпсовим зліпком або ортопедичному копилі, припасованому до індивідуальних вимог пацієнта);

падаюча стопа.”;

8) абзаци другий-п’ятий пункту 14 виключити;

9) у пункті 16:

абзац п’ятий після слів “іншими засобами реабілітації” доповнити словами і цифрами “(індивідуальна програма не пред’являється інвалідами для забезпечення спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією у випадках, передбачених пунктами 8-10 цього Порядку)”;

доповнити пункт після абзацу п’ятого новими абзацами такого змісту:

“рішення ВЛК чи висновок ЛКК для постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність;

довідка з органів внутрішніх справ про невчинення кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);

висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);

довідка, що підтверджує місце проживання/перебуваня безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);

витяг з наказу командира військової частини (начальника територіального підрозділу) або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини (начальником територіального підрозділу), з відомостями про участь в антитерористичній операції (для військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців та працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших утворених відповідно до законів військових формувань, яким не встановлено інвалідність);

довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та безпосередньо брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);

довідка з місця роботи, служби або навчання інваліда та іншої особи (для осіб, які працюють, служать, навчаються);”.

У зв’язку з цим абзаци шостий — одинадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим — сімнадцятим;

10) у пункті 19:

в абзаці восьмому слова “або медичних висновків (далі — електронне направлення)” замінити словами “та медичних висновків (далі — електронне направлення) за два місяці до закінчення зазначеного строку”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Підприємство у місячний строк з дня формування електронного направлення оформляє замовлення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації.”;

11) у пункті 21:

абзац перший після слова “мастектомії” доповнити словами “, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії”, а після слів “діють довічно” — словами “незалежно від строку, визначеного індивідуальною програмою, висновком МСЕК або ЛКК, рішенням ВЛК”;

доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

“Електронні направлення на повторне забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб з ампутаційними куксами, вродженими вадами типу ампутаційних кукс або вкороченням кінцівок, жінкам після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії та з вродженими вадами молочних залоз формуються органами соціального захисту населення наступного дня після закінчення строку експлуатації попереднього технічного та іншого засобу реабілітації.”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

абзац третій після слова “ЛКК” доповнити словами “ , рішенням ВЛК”;

12) у пункті 23:

в абзаці першому після слова “ЛКК” доповнити словом “ , ВЛК”, а слова “висновок, що містить” замінити словами “висновок, рішення, що містять”;

абзаци другий і третій після слова “ЛКК” доповнити словами “ , рішення ВЛК”;

13) абзац сьомий пункту 25 після слів “інший засіб реабілітації” доповнити словами “ , та вносить зазначену інформацію до банку даних у триденний строк з дня зняття з обліку”;

14) у пункті 26:

в абзаці першому:

у першому реченні слова “місцевому органу праці та соціального захисту населення” замінити словами “органу соціального захисту населення або сервісному центру із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування таких засобів (далі — сервісний центр)”;

друге речення після слів “підлягають поверненню,” доповнити словами “та порядок їх повернення”;

в абзаці другому слова “Місцеві органи праці та соціального захисту населення” замінити словами “Органи соціального захисту населення та сервісні центри”;

15) пункт 28 викласти в такій редакції:

“28. Порядок звітності про забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації визначається Мінсоцполітики.”;

16) абзац другий пункту 29 викласти в такій редакції:

“Інваліди, інші особи, які працюють, служать, навчаються, подають відповідну підтверджуючу довідку.”;

17) у пункті 30:

в абзаці першому слова “(далі — замовлення)” виключити;

абзац другий після слів “керівником підприємства” доповнити словами “або уповноваженою ним особою”;

в абзаці третьому слова “може прийняти” замінити словом “оформляє”;

18) у пункті 31:

перше речення після слів “Шифр індивідуального засобу реабілітації” доповнити словами “та функціональні можливості інваліда, дитини-інваліда, іншої особи”;

друге речення після слів “керівником підприємства” доповнити словами “або уповноваженою ним особою”;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Порядок визначення функціональних можливостей інваліда, дитини-інваліда, іншої особи затверджується Мінсоцполітики за погодженням з МОЗ.”;

19) у пункті 32:

в абзаці другому слово “переважно” виключити;

абзац п’ятий виключити;

20) у пункті 35:

абзац третій після слова “Інваліди” доповнити словами “та постраждалі внаслідок антитерористичної операції”;

абзац п’ятий після слів “з місця роботи” доповнити словами “ , служби або навчання”;

абзац шостий викласти в такій редакції:

“Діти віком до 18 років забезпечуються двома парами індивідуальних ортезів на стопу на рік при плосковальгусних та плосковарусних деформаціях стоп.”;

абзац сьомий після слова “мастектомії” доповнити словами “ , секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії”;

абзац восьмий виключити;

абзац дев’ятий після слова “інвалідів” доповнити словами “ , дітей-інвалідів та постраждалих внаслідок антитерористичної операції”;

абзац десятий викласти в такій редакції:

“Протези та ортези підвищеної функціональності, перелік яких визначається Мінсоцполітики, видаються з розрахунку один виріб на чотири з половиною роки, в тому числі протези та ортези, що видаються інвалідам, постраждалим внаслідок антитерористичної операції, які працюють, служать, навчаються, та інвалідам, постраждалим внаслідок антитерористичної операції з численними ураженнями кінцівок.”;

21) у другому реченні пункту 36 слова “промисловому об’єднанню “Укрпротез” замінити словами “Фонду соціального захисту інвалідів”;

22) пункти 37 і 38 викласти в такій редакції:

“37. З метою забезпечення засобами для одягання та роздягання, допоміжними засобами для особистої гігієни, допоміжними засобами для особистої рухомості, переміщення та підйому, засобами для пересування, меблями, оснащенням, спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (далі — технічні засоби реабілітації) інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід або їх законний представник звертаються до органу соціального захисту населення або сервісного центру за зареєстрованим місцем їх проживання чи за місцем фактичного проживання, перебування для оформлення заявки на забезпечення технічними засобами реабілітації за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі — заявка).

Заявки вносяться працівниками органів соціального захисту населення або сервісних центрів до банку даних.

Оригінали заявок залишаються в органах соціального захисту населення або сервісних центрах. Завірені зазначеними органами або центрами копії заявок надсилаються підприємствам та у разі потреби надаються інвалідам, дітям-інвалідам, іншим особам, їх законним представникам.

38. Інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід або їх законний представник може замовити технічні засоби реабілітації на підприємстві, в сервісному центрі або органі соціального захисту населення.”;

23) у пункті 39:

в абзаці першому після слова “інвалід,” доповнити словами “постраждалий внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “ , дитина віком до 18 років” виключити;

в абзаці третьому після слова “інваліда,” доповнити словами “постраждалого внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “ , дитини віком до 18 років” виключити;

24) в абзаці першому пункту 40 після слова “інвалідом,” доповнити словами “постраждалим внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “ , дитиною віком до 18 років” виключити;

25) доповнити Порядок пунктом 40-1 такого змісту:

“40-1. Інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід, їх законний представник можуть відмовитися шляхом подання письмової заяви від технічного засобу реабілітації, який у такому разі видається наступному за списком інваліду, дитині-інваліду, що перебувають на обліку та потребують такого засобу. У разі відсутності зазначеної заяви складається акт про відмову.

Інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід, які відмовилися від технічного засобу реабілітації, знімаються з обліку на строк експлуатації такого засобу, за виключенням причин, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту.

У разі зміни медичних показань, що підтверджується індивідуальною програмою, висновком МСЕК або ЛКК, рішенням ВЛК, у період між поданням заявки та фактичним виготовленням засобу реабілітації інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід, їх законний представник можуть відмовитися від замовленого засобу та замовити інший засіб реабілітації.

У разі отримання інвалідом, постраждалим внаслідок антитерористичної операції, дитиною-інвалідом, їх законним представником неякісного технічного засобу реабілітації або такого, що не відповідає вимогам, зазначеним у заявці, спеціаліст органу соціального захисту населення або сервісного центру складає акт про непридатність до експлуатації або неналежну якість відповідного засобу. Такий засіб повертається підприємству, яке здійснило його поставку, а інваліду, постраждалому внаслідок антитерористичної операції, дитині-інваліду позачергово видається інший засіб реабілітації за рахунок коштів підприємства.

У разі смерті інваліда, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, дитини-інваліда засіб реабілітації видається наступному за списком інваліду, постраждалому внаслідок антитерористичної операції, дитині-інваліду, що перебувають на обліку та потребують такого засобу.

У разі відсутності інваліда, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, дитини-інваліда за місцем проживання, зазначеним у заявці, спеціалісти органу соціального захисту населення та сервісного центру складають акт про відсутність інваліда, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, дитини-інваліда за місцем проживання, копія якого надсилається рекомендованим листом з повідомленням інваліду, постраждалому внаслідок антитерористичної операції, дитині-інваліду. Якщо протягом 30 днів з дня надіслання акта органом соціального захисту населення інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід не отримали технічний засіб реабілітації та не надали з поважних причин документ, що підтверджує їх відсутність за місцем проживання (перебування в закладах охорони здоров’я, реабілітаційному центрі тощо), технічний засіб реабілітації може бути виданий наступному за списком інваліду, постраждалому внаслідок антитерористичної операції, дитині-інваліду, що перебувають на обліку та потребують такого засобу.

Після отримання органом соціального захисту населення заяви про повторне виготовлення технічного засобу реабілітації та документа, передбаченого абзацом шостим цього пункту, такий засіб видається інваліду, постраждалому внаслідок антитерористичної операції, дитині-інваліду, їх законному представнику позачергово, а у разі відсутності зазначеного документа — в порядку черговості.

Форми акта про відсутність інваліда, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, дитини-інваліда за місцем проживання та заяви про повторне виготовлення технічного засобу реабілітації затверджуються Мінсоцполітики.”;

26) у пункті 41:

в абзаці першому після слова “інвалідами,” доповнити словами “постраждалими внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “та дітьми до 18 років” виключити;

в абзаці другому після слова “інвалід,” доповнити словами “постраждалий внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “ , дитина віком до 18 років” виключити;

27) у пункті 42:

в абзаці першому після слова “інваліда,” доповнити словами “постраждалого внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “та дитини віком до 18 років” виключити;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

“Підприємство може надсилати готовий технічний засіб реабілітації поштою у разі письмової згоди інваліда, постраждалого внаслідок антитерористичної операції, дитини-інваліда, їх законного представника.”;

28) пункти 43 і 44 викласти в такій редакції:

“43. У разі коли інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції, дитина-інвалід не можуть користуватися технічними засобами реабілітації серійного виробництва, що підтверджено індивідуальною програмою, а для постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність, — рішенням ВЛК або висновком ЛКК, орган соціального захисту населення подає заявку на виготовлення таких засобів за індивідуальним замовленням в установленому Мінсоцполітики порядку.

44. Інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та діти-інваліди забезпечуються одним виробом на вибір таких видів:

1) допоміжні засоби для особистої гігієни:

кріслом-стільцем; сидінням на унітаз; сидінням-надставкою на унітаз;

сидінням для ванни; сидінням для душу; табуретом; стільцем;

східцями; східцями з поручнем; підставкою до ванни;

2) засоби для ходіння, керованими однією рукою, та засоби для ходіння, керованими обома руками: палицями; палицями з трьома або більше ніжками; милицями ліктьовими; милицями з опорою на передпліччя; милицями паховими; ходунками-рамками; ходунками на колесах; ходунками-стільцями; ходунками-столами;

3) меблі:

столом-партою, стійкою-партою, столом робочим;

табуретом, стільцем.

Інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції, діти-інваліди можуть бути забезпечені базовими моделями технічних засобів реабілітації (крім засобів для пересування) на мінімальний строк, передбачений переліком або моделями, що мають підвищену надійність чи розширені функції, на максимальний строк, передбачений переліком.

Інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції, діти-інваліди забезпечуються кріслами колісними таких видів:

універсальні — призначені для пересування у приміщенні та поза приміщенням;

дорожні — призначені для пересування дорогами з твердим покриттям;

універсальні для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів (крім спортивних) — призначені для пересування в приміщенні та поза приміщенням, високоманеврені, із задніми привідними колесами та можливістю регулювання положення центру маси;

дорожні для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів — призначені для пересування дорогами з твердим покриттям, з подвійним ручним керуванням та механічним приводом, високоманеврені та з можливістю регулювання положення центру маси.

Активними інвалідами, постраждалими внаслідок антитерористичної операції та дітьми-інвалідами є особи, які здатні до самообслуговування, потребують мінімального стороннього догляду, самостійно пересуваються на кріслі колісному значну частину часу та ведуть активний спосіб життя (навчаються, працюють, служать, займаються спортом, залучені до громадської діяльності, активної реабілітації тощо).

Діти-інваліди забезпечуються двома кріслами колісними на вибір (при цьому видається не більше одного крісла з електричним приводом) на максимальний строк, передбачений переліком.

Діти-інваліди забезпечуються кріслами колісними у разі зміни антропометричних даних, що підтверджується довідкою ЛКК.

Інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції може бути забезпечений на вибір:

одним кріслом колісним з ручним керуванням (дорожнім чи універсальним) базовим або розширеними функціями строком на два роки;

одним кріслом колісним з електричним приводом (дорожнім чи універсальним) базовим або розширеними функціями строком на шість років;

двома кріслами колісними (дорожнім та універсальним) або двома універсальними кріслами (при цьому видається не більше одного крісла з електричним приводом та розширеними функціями) на максимальний строк, передбачений переліком.

Активний інвалід, постраждалий внаслідок антитерористичної операції чи дитина-інвалід може бути забезпечений на вибір:

одним кріслом колісним універсальним для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів базовим строком на два роки;

двома кріслами колісними, одне з яких універсальне для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів базове, друге — дорожнє чи універсальне з розширеними функціями, строком на чотири роки;

двома кріслами колісними універсальними для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів базовими строком на чотири роки;

двома кріслами колісними, одне з яких дорожнє чи універсальне з електричним приводом, друге — універсальне для активних інвалідів, постраждалих внаслідок антитерористичної операції та дітей-інвалідів базове, на максимальний строк, передбачений переліком.”;

29) в абзаці першому пункту 47 після слова “інвалід,” доповнити словами “постраждалий внаслідок антитерористичної операції,”, а слова і цифри “ , дитина віком до 18 років” виключити;

30) у пункті 48:

абзац другий після слів “Ремонт технічних” доповнити словами “та інших”, а після слів “сервісними центрами” — словами “за заявою інваліда, дитини-інваліда, іншої особи, їх законного представника або”;

абзац третій виключити;

31) у пункті 49:

абзац другий після слів “сервісним центром” доповнити словами “із залученням фахівців Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій”;

абзац четвертий виключити;

доповнити пункт абзацами такого змісту:

“довідки ЛКК або висновку лікувально-профілактичного закладу про зміну антропометричних даних;

медичних показань, що підтверджуються висновком МСЕК або ЛКК, рішенням ВЛК.

Недоцільним вважається ремонт технічних та інших засобів реабілітації, якщо сукупна вартість ремонту становить більш як 70 відсотків граничної ціни засобу, встановленої Мінсоцполітики на відповідний рік.”;

32) пункт 50 викласти в такій редакції:

“50. У разі зміни антропометричних даних, зокрема розміру кукси інваліда, дитини-інваліда, іншої особи, які користуються протезом модульного типу, підприємство замінює приймальну гільзу (куксоприймач) на підставі висновку комісії підприємства з обов’язковим внесенням відповідної інформації до банку даних та картки протезування.

Під час проведення первинного протезування після формування кукси здійснюється заміна приймальної гільзи (куксоприймача) у строк, визначений комісією підприємства або лікарем клініки УкрНДІпротезування. У разі потреби здійснюється заміна комплектувальних виробів на підставі висновку комісії підприємства або лікаря клініки УкрНДІпротезування з обов’язковим внесенням відповідної інформації до банку даних та картки протезування.

У разі заміни комплектувальних виробів під час проведення первинного протезування та післягарантійного ремонту протезного виробу строк експлуатації виробу продовжується на гарантійний строк замінених вузлів (для протезів гомілки — стопа, для протезів стегна — стопа та механізм колінний) з обов’язковим внесенням підприємством, яке здійснило такий ремонт, відповідної інформації до банку даних та картки протезування.”;

33) у пункті 53:

абзац другий викласти в такій редакції:

“Мінсоцполітики спрямовує бюджетні кошти Фонду соціального захисту інвалідів з метою перерахування їх підприємствам, що виконали індивідуальні заявки інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації і надання послуг з їх післягарантійного ремонту.”;

в абзаці четвертому слова “ , Державної служби з питань інвалідів та ветеранів, Фонду соціального захисту інвалідів і промислового об’єднання “Укрпротез” замінити словами “та Фонду соціального захисту інвалідів”;

абзац п’ятий замінити абзацами такого змісту:

“Мінсоцполітики визначає обсяги бюджетних коштів за напрямами їх використання для виготовлення протезно-ортопедичних виробів, протезів молочної залози, ортопедичного взуття, засобів для пересування, спеціальних засобів для орієнтування, спілкування та обміну інформацією, засобів реабілітації (засобів для одягання та роздягання, допоміжних засобів для особистої гігієни, допоміжних засобів для особистої рухомості, переміщення та підйому, меблів та оснащення), надання послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації у межах загального обсягу зазначених коштів, а також пріоритетні напрями використання бюджетних коштів.

Пріоритетність спрямування бюджетних коштів надається виготовленню протезно-ортопедичних виробів, протезів молочної залози, крісел колісних, меблів (столів-парт, стійок-парт, стійок (вертикалізаторів, стійок похилих), ліжок, стінок шведських, матраців протипролежневих), допоміжних засобів для переміщення або переносу (кошиків (стільців) для перенесення).”.

У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим;

34) у тексті Порядку слова “місцевий орган праці та соціального захисту населення” у всіх відмінках і формах числа замінити словами “орган соціального захисту населення” у відповідному відмінку і числі.

2. У додатку до постанови:

1) у пункті 1:

у графі “Найменування виробу”:

абзац другий після слова “хребта” доповнити словами “(бандажі грижові)”;

в абзаці третьому слово “ремені” замінити словом “корсети”;

абзац сьомий викласти в такій редакції:

2) пункт 4 доповнити абзацом такого змісту:

3) пункт 5 доповнити абзацом такого змісту:

4) пункт 6 доповнити абзацом такого змісту:

5) у пункті 8:

абзаци восьмий і одинадцятий виключити;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

6) пункт 9 виключити;

7) пункти 10 — 17 викласти в такій редакції:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ  ПОСТАНОВА

від 3 грудня 2009 р. № 1317  Київ

Питання медико-соціальної експертизи

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
№ 752 від 18.08.2010 
№ 762 від 20.07.2011 
№ 485 від 31.05.2012}

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про медико-соціальну експертизу;

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно зпереліком, що додається.

Прем’єр-міністр України	Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 28

 

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 3 грудня 2009 р. № 1317

ПОЛОЖЕННЯ 
про медико-соціальну експертизу

{У тексті Положення слово “Мінпраці” замінено словом “Мінсоцполітики” згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

Загальні положення

1. Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі — особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

2. Терміни у цьому Положенні вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112(Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

4. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі — комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров’я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі — центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні — у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

5. Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

6. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

7. Штатні нормативи чисельності працівників комісій встановлюються МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Видатки з утримання комісій здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

8. Перелік обладнання та інвентарю, необхідного для роботи комісій, затверджується МОЗ.

9. Комісії мають бланк установленого МОЗ зразка, штамп і печатку.

Організація і склад медико-соціальних експертних комісій

10. Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби — працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

{Абзац четвертий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 752 від 18.08.2010, № 485 від 31.05.2012}

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

{Абзац п’ятий пункту 10 в редакції Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

{Абзац пункту 10 в редакції Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

Обов’язки і права комісій

11. Міські, міжрайонні, районні комісії:

1) визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків;

потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім’ї померлого;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним;

2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання;

3) проводять серед населення роз’яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи;

4) ведуть облік громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу, вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

{Підпункт 4 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності;

6) вивчають:

динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками у розрізі окремих підприємств;

разом з лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я результати диспансеризації переважно осіб, які часто та тривалий час хворіють, та інвалідів;

результати продовження строку тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, результати проведення повторного огляду інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;

7) надають лікарям лікувально-профілактичних закладів та працівникам реабілітаційних установ, установ соціального обслуговування та установ, які надають соціальні послуги незалежно від форми власності, а також сім’ям, які здійснюють догляд за інвалідами, консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього нагляду, догляду або допомоги інвалідам, контролюють разом з іншими учасниками реабілітаційного процесу стан та якість проведення підприємствами, установами та організаціями, зазначеними в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, реабілітаційних заходів;

{Підпункт 7 пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

8) аналізують:

разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров’я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів;

стан здоров’я населення та організовують проведення робіт з вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки;

9) інформують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, профспілки і громадськість про рівень інвалідності, її причини та вжиті реабілітаційні заходи;

10) поширюють інформацію про порядок проведення медико-соціальної експертизи, порядок оскарження прийнятих комісіями рішень;

{Пункт 11 доповнено підпунктом 10 згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

11) сприяють наданню громадськими організаціями інвалідів консультаційної допомоги особам, яких визнано інвалідами;

{Пункт 11 доповнено підпунктом 11 згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

12) подають за формою, затвердженою МОЗ, до Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій звіт про випадки безпідставного направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності.

{Пункт 11 доповнено підпунктом 12 згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

12. Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії:

здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;

повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання;

проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій;

визначають медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним;

надають лікарям комісій консультаційну допомогу з питань проведення медико-соціальної експертизи;

впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи;

беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації інвалідів;

{Абзац восьмий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

проводять аналіз рівня та динаміки інвалідності, стан реабілітації інвалідів в Автономній Республіці Крим, області, місті, районі;

вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців комісій;

проводять разом з профспілковими та громадськими організаціями інвалідів конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації інвалідів;

вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

узагальнюють, аналізують та подають до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, обласних (міських) центрів медико-соціальної експертизи, а також управлінь охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій інформацію про випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності.

{Абзац тринадцятий пункту 12 в редакції Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

13. Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації інвалідів;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх;

узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності, веде у розрізі лікарів облік відповідних випадків та щороку подає МОЗ пропозиції щодо покращення ситуації у цій сфері;

{Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та інвалідів за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця);

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями інвалідів конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації інвалідів;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

14. Комісії мають право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

відвідувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, обстежувати робочі місця, виробничі та службові приміщення, ознайомлюватися із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції комісій;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права інвалідів, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

{Пункт 14 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності

15. Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

{Абзац перший пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 762 від 20.07.2011}

Процедура огляду (повторного огляду) пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки, що звертаються для встановлення інвалідності, визначається МОЗ з урахуванням особливостей діяльності Служби зовнішньої розвідки.

{Пункт 15 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 752 від 18.08.2010}

16. Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

{Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

17. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

18. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров’я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

{Пункт 18 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

{Пункт 19 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

21. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

{Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

22. Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

{Пункт 23 виключено на підставі Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

24. Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації — органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності — витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

{Пункт 24 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

25. Голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 3 грудня 2009 р. № 1317

ПОЛОЖЕННЯ 
про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності

Загальні положення

1. Це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі — комісії).

2. Терміни у цьому Положенні вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Порядок та умови встановлення інвалідності

3. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі — особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

4. Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв’язку з одним і тим самим захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз — протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

{Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

5. У разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв’язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та інвалідів, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров’я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п’ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);

професійним захворюванням;

захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

захворюванням, пов’язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв’язку.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 762 від 20.07.2011; в редакції Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

6. Комісія за участю представників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань приймає рішення щодо продовження строку тимчасової непрацездатності:

особам, що звертаються для встановлення інвалідності, у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв’язку з одним і тим же захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців;

хворого на туберкульоз — після 10 місяців безперервного лікування або 12 місяців лікування з перервами протягом останніх двох років.

7. Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п’яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, визначених у пункті 5 цього Положення, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії.

Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.

{Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 485 від 31.05.2012}

8. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

9. Інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлюється на підставі результатів огляду потерпілого членами комісії та акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), або на підставі рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві.

10. Інвалідність, що настала внаслідок професійного захворювання, передбаченогопереліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 45, ст. 1940), встановлюється у разі наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, складеного за формою згідно з додатком 15 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), та висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань.

11. Ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров’я яких пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

12. Причинний зв’язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов’язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

13. Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов’язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов’язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів:

1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов’язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров’я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов’язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов’язаного з військової служби;

2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов’язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо:

застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров’я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів);

ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов’язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів;

застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров’я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

14. Причинний зв’язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

15. Інвалідність, що настала в осіб до 18-річного віку внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаного з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни чи з їх наслідками, встановлюється відповідно до медичних документів, які підтверджують факт поранення чи захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я.

16. Комісія визначає ступінь втрати здоров’я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв’язок захворювання з Чорнобильською катастрофою та за наявності:

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

посвідчення потерпілої дитини серії «Д» та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років.

17. Особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії «Д» та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв’язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин.

18. Ступінь втрати здоров’я, група і причинний зв’язок інвалідності осіб, що зазнали політичних репресій, встановлюються на підставі висновків лікувально-профілактичних закладів про виникнення захворювання у період політичних репресій.

19. Ступінь стійкого обмеження життєдіяльності у хворих для направлення їх у стаціонарні установи соціального обслуговування, недержавні організації, що надають соціальні послуги інвалідам, встановлюється згідно з висновками лікувально-профілактичних закладів та з урахуванням можливості перебування хворих у таких закладах.

20. Рішення про необхідність виділення інвалідові автомобіля з ручним керуванням приймається комісією відповідно до висновку лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я згідно з переліком медичних показань і протипоказань, затвердженим в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

{Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

21. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов’язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

{Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

22. Повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один — три роки.

Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

{Абзац третій пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 485 від 31.05.2012}

23. У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

24. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

25. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Критерії встановлення інвалідності

26. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

— одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

— одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

— одержані в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

— одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Великої Вітчизняної воєн та в повоєнний період;

— пов’язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

— пов’язані з виконанням службових обов’язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

— одержані внаслідок політичних репресій;

— пов’язані з виконанням обов’язків військової служби або службових обов’язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

захворювання:

— отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

— пов’язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв’язку.

27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

нездатність до спілкування;

нездатність контролювати свою поведінку;

значні обмеження здатності до навчання;

нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Інваліди I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня — здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня — здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня — нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня — нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня — здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня — здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня — здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня — здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня — здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня — здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня — часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня — здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня — здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня — здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 3 грудня 2009 р. № 1317

ПЕРЕЛІК 
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» (ЗП України, 1992 р., № 3, ст. 68).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності» (ЗП України, 1994 р., № 8, ст. 190).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2000 р. № 1780 «Про внесення змін до Положення про медико-соціальну експертизу» (Офіційний вісник України, 2000 р., № 49, ст. 2125).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 566 «Про внесення змін до Положення про медико-соціальну експертизу» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 21, ст. 954).

5. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1758 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 1, ст. 4).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 738 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83» (Офіційний вісник України, 2002 р., № 23, ст. 1111).

7. Пункт 1 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності Служби зовнішньої розвідки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 726 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 22, ст. 1609).

 

 

 

 

                                        

                             
    
 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ 
  Н А К А З 
  05.09.2011 N 561 

                                      Зареєстровано в Міністерстві 
                                      юстиції України 
                                      14 листопада 2011 р. 
                                      за N 1295/20033 
 

 Про затвердження Інструкції 
 про встановлення груп інвалідності 
 

     Відповідно до  пункту  20  Положення   про   медико-соціальну 
експертизу,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України 
від 3 грудня 2009 року N 1317 ( 1317-2009-п ), Н А К А З У Ю: 

     1. Затвердити Інструкцію про встановлення груп  інвалідності, 
що додається. 

     2. Визнати  таким,  що  втратив чинність,  наказ Міністерства 
охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 року N 183 ( z0516-04 ) 
"Про  затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності", 
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004  року 
за N 516/9115. 

     3. Міністру  охорони  здоров'я  Автономної  Республіки  Крим, 
начальникам управлінь  охорони  здоров'я  обласних,  Київської  та 
Севастопольської міських державних адміністрацій довести до відома 
цю Інструкцію. 

     4. Заступнику    директора    Департаменту    лікувально    - 
профілактичної   допомоги   -   начальнику   управління   медичної 
реабілітації та медико-соціальної експертизи ( Марунич В.В.): 

     4.1. Забезпечити подання цього наказу у встановленому порядку 
на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 

     4.2. Встановити    постійний    контроль   за   застосуванням 
медико-соціальними   експертними    комісіями    Інструкції    про 
встановлення груп інвалідності. 

     5. Контроль   за   виконанням   наказу  покласти  на  першого 
заступника Міністра Моісеєнко Р.О. 

     6. Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування. 

 Міністр                                              О.В.Аніщенко 

 ПОГОДЖЕНО: 

 Голова Федерації профспілок 
 України                                                  В.Г.Хара 

 Виконавчий директор 
 Всеукраїнського громадського 
 соціально-політичного об'єднання 
 "Національна Асамблея інвалідів 
 України"                                                Н.Скрипка 

 Перший заступник Голови 
 Спільного представницького органу 
 сторони роботодавців 
 на національному рівні                             О.Мірошниченко 

 Перший заступник Керівника 
 Спільного представницького органу 
 всеукраїнських профспілок 
 та профспілкових об'єднань                             Г.В.Осовий 

 Перший заступник Міністра 
 соціальної політики України                           В.І.Надрага 
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО 
                                      Наказ Міністерства охорони 
                                      здоров'я України 
                                      05.09.2011  N 561 

                                      Зареєстровано в Міністерстві 
                                      юстиції України 
                                      14 листопада 2011 р. 
                                      за N 1295/20033 
 

 ІНСТРУКЦІЯ 
 про встановлення груп інвалідності 
 

                      I. Загальні положення 

     1.1. Ця   Інструкція   регулює   механізм  встановлення  груп 
інвалідності. 

     1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні: 

     анатомічний дефект - незворотна  морфологічна  вада,  стійкий 
необоротний  наслідок  травм,  оперативних втручань,  вад розвитку 
(спотворень), що обмежують життєдіяльність в одній із категорій;
     кваліфікація - рівень підготовленості,  майстерності, ступінь 
готовності до  виконання  праці  за  визначеною  спеціальністю  чи 
посадою,  що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними 
категоріями;
     професія -   рід  трудової  діяльності  людини,  яка  володіє 
комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом 
спеціальної  освіти,  навчання  чи  досвіду,  які дають можливість 
здійснювати роботу в певній сфері виробництва;
     спеціальність -   сукупність   набутих   шляхом   спеціальної 
підготовки та досвіду роботи знань,  умінь і  навиків,  необхідних 
для  виконання  певного  виду  трудової  діяльності  в межах даної 
професії;
     реабілітаційний потенціал     -     комплекс     біологічних, 
психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик людини, 
а також факторів соціального середовища, що дозволяють реалізувати 
її потенційні можливості до реабілітації;
     реабілітаційний прогноз     -    передбачувана    ймовірність 
реалізації реабілітаційного потенціалу  та  передбачуваний  рівень 
інтеграції  інвалідів  у суспільство,  який визначається не тільки 
рівнем  і  змістом  реабілітаційного  потенціалу,  а  й  реальними 
можливостями    застосування    для   його   реалізації   сучасних 
реабілітаційних технологій, засобів і методів;
     спеціально створені умови - комплекс заходів, що забезпечують 
необхідні для інваліда умови та  режим  праці:  значно  скорочений 
робочий день з наданням рекомендованих видів праці,  індивідуальні 
норми вироблення,  введення додаткових перерв у процесі  виконання 
роботи, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, систематичне 
медичне спостереження,  можливість повністю або частково працювати 
вдома   та  інші  особливості  в  умовах  праці.  Працевлаштування 
інвалідів  у   спеціально   створених   умовах   здійснюється   на 
спеціальних  робочих  місцях,  у  спеціальних  цехах,  спеціальних 
дільницях,  на спеціалізованих підприємствах,  що  призначені  для 
праці інвалідів, в умовах роботи вдома.
     Інші терміни  у  цій  Інструкції   вживаються   у   значенні, 
наведеному в Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" 
( 2961-15 ). 

     1.3. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, 
затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 3 грудня 
2009 року N 1317  (  1317-2009-п  ),  медико-соціальна  експертиза 
проводиться хворим,  що досягли повноліття,  інвалідам, потерпілим 
від нещасного випадку на виробництві та професійного  захворювання 
з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу 
настання,  групи інвалідності,  а також компенсаторно-адаптаційних 
можливостей особи,     реалізація     яких     сприяє    медичній, 
психолого-педагогічній,           професійній,           трудовій, 
фізкультурно-спортивній,  фізичній,  соціальній  та  психологічній 
реабілітації. 

     1.4. Медико-соціальна експертиза  проводиться  після  повного 
медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання 
соціальних  потреб  інваліда,  визначення  клініко-функціонального 
діагнозу,  професійного, трудового прогнозу, одержання результатів 
відповідного  лікування,  реабілітації  за  наявності  даних,   що 
підтверджують  стійке  порушення  функцій  організму,  обумовлених 
захворюваннями,  наслідками  травм  чи  вродженими   вадами,   які 
спричиняють обмеження життєдіяльності. 

     1.5. Фахівці  медико-соціальних  експертних  комісій  (далі - 
МСЕК) зобов'язані  ознайомити  особу  (законного  представника)  з 
порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також 
надавати роз'яснення з інших питань,  що пов'язані з встановленням 
групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у 
разі її незгоди з рішенням МСЕК. 

     1.6. Документи, що використовуються для визначення причинного 
зв'язку інвалідності,  подаються в оригіналі або копії, засвідчені 
в установленому законодавством порядку. 

     1.7. У  разі  тимчасового  легального  перебування   громадян 
України   за  кордоном  на  території  держав,  з  якими  укладено 
міждержавні договори (угоди) про соціальне  забезпечення,  комісія 
може  згідно із заявою хворого,  що досяг повноліття,  потерпілого 
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, 
інваліда  приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за 
результатами медичного обстеження в країні тимчасового перебування 
особи.   Документи  для  проведення  медико-соціальної  експертизи 
подаються у МСЕК в перекладі на українську мову  та  засвідчені  в 
установленому законодавством порядку. 

     1.8. Хворого,  якого направляють на МСЕК уперше,  представляє 
голова              лікарсько-консультаційної              комісії 
лікувально-профілактичного закладу. 

     1.9. Огляд    осіб,    що    звертаються   для   встановлення 
інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну 
експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 
3 грудня 2009 року N 1317 ( 1317-2009-п ). 

     1.10. При огляді у МСЕК проводяться:  вивчення документів, що 
підтверджують   стійке  порушення  функцій  організму,  обумовлене 
захворюваннями,  наслідками  травм  або  вродженими  вадами,   які 
спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування 
хворого;  об'єктивне  обстеження  та  оцінка  стану  всіх   систем 
організму,   необхідних   лабораторних,  функціональних  та  інших 
методів дослідження усіма членами комісії. 

     1.11. Медико-соціальна експертиза осіб,  що  звертаються  для 
встановлення  інвалідності,  які  за  станом  здоров'я  не  можуть 
з'явитися  на  засідання  комісії,  проводиться   за   місцем   їх 
проживання, а також у стаціонарних відділеннях центрів соціального 
обслуговування, закладах соціального захисту для бездомних осіб та 
центрах соціальної адаптації осіб,  звільнених з місць позбавлення 
волі, або в стаціонарі, де така особа перебуває на лікуванні. 

     1.12. Датою  встановлення  інвалідності  та  ступеня   втрати 
професійної  працездатності  потерпілому  від нещасного випадку на 
виробництві та професійного захворювання (у відсотках)  вважається 
день  надходження  до комісії документів,  що підтверджують стійке 
порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками 
травм або вродженими вадами,  які спричиняють обмеження нормальної 
життєдіяльності особи. 

     1.13. Інвалідність    та    ступінь    втрати     професійної 
працездатності  (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до 
першого числа місяця,  що настає за місяцем,  на  який  призначено 
повторний огляд. 

     1.14. Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, 
що звернулася для встановлення інвалідності,  протягом семи днів з 
дня  надходження  документів  на  МСЕК.  Якщо  комісія не прийняла 
рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок 
непрацездатності  закривається  датою  проведення  огляду,  але не 
пізніше дати встановлення особі групи інвалідності. 

     1.15. Якщо  строк  переогляду  особи  пропущено  з   поважних 
причин,  інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не 
більше ніж за три роки. 

     1.16. У  разі  встановлення  інвалідності  і  ступеня  втрати 
здоров'я    комісія   розробляє   на   підставі   плану   медичної 
реабілітації,  що обов'язково надається  лікарем,  або  за  участю 
лікаря   індивідуальну  програму  реабілітації  інваліда,  в  якій 
визначаються обсяги та види  реабілітаційних  заходів,  методи  та 
строки  їх  здійснення,  засоби  реабілітації  та відповідальні за 
виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної 
програми   реабілітації   інваліда   та  здійснює  у  межах  своїх 
повноважень контроль за її виконанням. 

     1.17. За запитом уповноваженого органу  МСЕК  надає  висновок 
про строк настання інвалідності. 

                 II. Класифікація основних видів 
              порушення функцій, основних критеріїв 
            життєдіяльності та ступенів їх вираженості 

     2.1. До  основних  видів  порушення функцій організму людини, 
які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:
     порушення психічних   функцій  (сприйняття,  уваги,  пам'яті, 
мислення, мови, емоцій, волі);
     порушення сенсорних   функцій  (зору,  слуху,  нюху,  дотику, 
больової, температурної та інших видів чутливості);
     порушення статодинамічних функцій (голови,  тулуба, кінцівок, 
рухливих функцій, статики, координації руху);
     порушення функції кровообігу,  дихання, травлення, виділення, 
обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;
     мовні порушення   (не   обумовлені   психічними   розладами), 
порушення  голосоутворення,   форми   мови   -   порушення   усної 
(ринолалія,  дизартрія,  заїкання,  алалія,  афазія)  та письмової 
(дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;
     порушення, які  викликають  спотворення  (деформація обличчя, 
голови,  тулуба,   кінцівок,   які   призводять   до   зовнішнього 
спотворення,    аномальні    дефекти   травного,   сечовидільного, 
дихального трактів, порушення розмірів тулуба). 

     2.2. Критерії   життєдіяльності    людини:    здатність    до 
самообслуговування,   пересування,   орієнтації,   контролю  своєї 
поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
     Здатність до  пересування - можливість ефективно пересуватися 
у своєму оточенні (ходити,  бігати, долати перепони, користуватися 
особистим та громадським транспортом).
     Параметри оцінки  -  характер   ходьби,   темп   пересування, 
відстань,  яку  долає  хворий,  здатність самостійно користуватись 
транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.
     Здатність до   самообслуговування   -   можливість  ефективно 
виконувати соціально-побутові функції і задовольняти  потреби  без 
допомоги інших осіб.
     Параметри оцінки - інтервал часу,  через який виникає потреба 
в  допомозі:  епізодична  допомога  (рідше одного разу на місяць), 
регулярна (декілька разів на місяць),  постійна допомога (декілька 
разів  на  тиждень  -  регульована  або  декілька  разів на день - 
нерегульована допомога).
     Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися 
у просторі та часі,  мати уяву про навколишні предмети.  Основними 
системами  орієнтації  є  зір  та слух (за умови нормального стану 
психічної діяльності та мови).
     Параметри оцінки  - можливість розрізняти зорові образи людей 
та предметів на відстані,  що  збільшується,  і  в  різних  умовах 
(наявність  або  відсутність перешкод,  знайомство з обстановкою), 
розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за  відсутності 
або  наявності  перешкод і ступеня компенсації порушення слухового 
сприйняття  усної  мови  іншими  способами  (письмо,   невербальні 
форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації 
та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної  діяльності  (у 
побуті, навчанні, на виробництві).
     Здатність до   спілкування   (комунікативна   здатність)    - 
можливість  установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати 
суспільні  взаємозв'язки  (порушення  спілкування,   пов'язані   з 
розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).
     Основним засобом  комунікації  є  усна  мова,  допоміжним   - 
читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).
     Параметри оцінки - характеристика кола осіб,  з якими можлива 
підтримка  контактів,  а  також  потреба  у  допомозі інших осіб у 
процесі навчання та трудової діяльності.
     Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись 
відповідно  до  морально-етичних  і  правових   норм   суспільного 
середовища.
     Параметри оцінки   -   здатність   усвідомлювати    себе    і 
дотримуватися  установлених суспільних норм,  ідентифікувати людей 
та об'єкти і розуміти  стосунки  між  ними,  правильно  сприймати, 
інтерпретувати  і  адекватно  реагувати  на  традиційну і незвичну 
ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.
     Здатність до  навчання - можливість сприймати,  засвоювати та 
накопичувати  знання,  формувати  навики   і   уміння   (побутові, 
культурні,   професійні   та   інші)  у  цілеспрямованому  процесі 
навчання.  Можливість  професійного  навчання   -   здатність   до 
оволодіння   теоретичними  знаннями  і  практичними  навичками  та 
умінням конкретної професії.
     Параметри оцінки  -  можливість  навчатися  у  звичайних  або 
спеціально створених умовах  (спеціальний  навчальний  заклад  або 
група,  навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і 
режим   навчання;    можливість    освоєння    професій    різного 
кваліфікаційного   рівня   або   тільки   окремих   видів   робіт; 
необхідність  використання  спеціальних  засобів   із   залученням 
допомоги інших (крім викладача) осіб.
     Здатність до трудової діяльності  -  сукупність  фізичних  та 
духовних можливостей людини,  яка визначається станом здоров'я, що 
дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна 
працездатність  -  здатність  людини якісно виконувати роботу,  що 
передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову 
зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і 
обсягу виробничого навантаження,  встановленого режиму  роботи  та 
умов виробничого середовища.
     Параметри оцінки  -   збереження   або   втрата   професійної 
здатності,  можливість трудової діяльності за іншою професією, яка 
за кваліфікацією дорівнює попередній,  оцінка  допустимого  обсягу 
роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в 
звичайних або спеціально створених умовах.
     Порушення професійної  працездатності  -  найчастіша  причина 
соціальної недостатності,  яка може виникати первинно,  коли  інші 
категорії  життєдіяльності  не  порушені,  або  вторинно на основі 
обмеження  життєдіяльності.  Здатність  до  праці  за   конкретною 
професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності 
може бути збережена повністю або частково чи  відновлена  засобами 
професійної  реабілітації,  після чого інваліди можуть працювати у 
звичайних або спеціально створених умовах  з  повною  чи  неповною 
тривалістю робочого часу.
     Висновок про нездатність  до  трудової  діяльності  готується 
лише  у разі згоди інваліда (крім випадків,  коли інваліда визнано 
недієздатним).
     Ступінь обмеження  життєдіяльності  - величина відхилення від 
норми  діяльності  людини.   Ступінь   обмеження   життєдіяльності 
характеризується   одним   або   поєднанням  декількох  зазначених 
найважливіших його  критеріїв.  Виділяють  три  ступені  обмеження 
життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
     Помірно виражене    обмеження    життєдіяльності    зумовлено 
порушеннями  функції органів і систем організму,  що призводять до 
помірного обмеження можливості навчання,  спілкування, орієнтації, 
контролю  за  своєю поведінкою,  пересування,  самообслуговування, 
участі у трудовій діяльності.
     Виражене обмеження  життєдіяльності  обумовлюється порушенням 
функцій органів та  систем  організму,  що  полягає  у  вираженому 
порушенні можливості навчання,  спілкування,  орієнтації, контролю 
за своєю поведінкою,  пересування,  самообслуговування,  участі  у 
трудовій діяльності.
     Значне обмеження життєдіяльності  виникає  внаслідок  значних 
порушень  функцій  органів  чи систем організму,  що призводить до 
неможливості  або  значного  порушення  здатності  чи   можливості 
навчання,  спілкування,  орієнтації, контролю за своєю поведінкою, 
пересування,  самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та 
супроводжується  необхідністю  в  сторонньому  догляді  (сторонній 
допомозі).
     Особі, що  визнана  інвалідом,  залежно  від  ступеня розладу 
функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності 
встановлюється   I,   II  або  III  група  інвалідності.  I  група 
інвалідності поділяється на підгрупи А і  Б  залежно  від  ступеня 
втрати   здоров'я   інваліда   та   обсягу  потреби  в  постійному 
сторонньому догляді, допомозі або нагляді. 

     2.3. Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом  27 
Положення    про   порядок,   умови   та   критерії   встановлення 
інвалідності,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
від 3 грудня 2009 року N 1317 ( 1317-2009-п ). 

     2.4. Причини  інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 
Положення   про   порядок,   умови   та   критерії    встановлення 
інвалідності,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
від 3 грудня 2009 року N 1317 ( 1317-2009-п ).
     При підвищенні   груп   інвалідності   внаслідок   загального 
захворювання,  нещасного  випадку  на  виробництві,   професійного 
захворювання,    поранення,    контузії,    каліцтва   та   іншого 
захворювання,  в разі виникнення важчого  загального  захворювання 
причина інвалідності встановлюється на вибір хворого.
     Якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, 
МСЕК   у   висновку   про   огляд   інваліда  вказує  дві  причини 
інвалідності. 

     2.5. Повторний огляд інвалідів проводиться згідно  з  пунктом 
22   Положення   про   порядок,  умови  та  критерії  встановлення 
інвалідності,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
від 3 грудня 2009 року N 1317 ( 1317-2009-п ). 

               III. Перелік захворювань, дефектів, 
            необоротних морфологічних станів, порушень 
               функцій органів та систем організму, 
                   при яких група інвалідності 
                    встановлюється без строку 
                            переогляду 

     3.1. Група   інвалідності   IА   встановлюється   при   таких 
захворюваннях:
     3.1.1. Кукси обох верхніх кінцівок - на  рівні  плеча;  кукси 
двох нижніх кінцівок - на рівні стегна у поєднанні з куксою однієї 
верхньої кінцівки.
     3.1.2. Злоякісні  новоутворення,  у  тому  числі  лімфоїдної, 
кровотворної  і  споріднених  з  ними  тканин  (з  метастазами   і 
рецидивами;   тяжкий   загальний   стан   з   вираженими  проявами 
інтоксикації, кахексії і розпадом пухлини).
     3.1.3. Психічні   розлади   зі  стійкими,  значно  вираженими 
психопатологічними  синдромами  (деменція;  олігофренія:  ідіотія, 
імбецильність; слабоумство внаслідок шизофренії та епілепсії).
     3.1.4. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з 
прогресуючим  перебігом  та  наслідки  травм  нервової  системи із 
незворотними,  значно вираженими порушеннями  рухових,  мовних  та 
зорових функцій (тетра- або триплегія, виражена атаксія, виражений 
аміостатичний та гіперкінетичний синдроми з неможливістю стояти та 
ходити,  верхня  або  нижня  параплегія  в  поєднанні  з вираженим 
порушенням  тазових  органів,  виражені  бульбарні   порушення   з 
тотальною  афазією,  повною  сліпотою  або концентричним звуженням 
полів зору до 10 град. від точки фіксації на обидва ока). 

     3.1.5. Різко  виражена  контрактура   або   анкілоз   крупних 
суглобів  верхніх  і  нижніх  кінцівок у функціонально невигідному 
положенні (при неможливості ендопротезування). 

     3.1.6. Поєднання сліпоти на обидва ока  (коригована  гострота 
зору нижче  0,05  або концентричне звуження полів зору до 10 град. 
від  точки  фіксації):  із  загальною  соматичною  патологією,  що 
призводить   до   високого   ступеня  втрати  здоров'я  та  повної 
залежності від інших осіб;  або з ампутаціями нижніх  кінцівок  на 
рівні стегна або однієї верхньої кінцівки; або з повною глухотою. 
 

     3. 2.  Група  інвалідності  IБ   встановлюється   при   таких 
захворюваннях:
     3.2.1. Двобічний  анофтальм   (відсутність   очей,   вроджені 
рудиментарні очні яблука).
     3.2.2. Сліпота (гострота зору з  переносною  корекцією  менше 
0,05  або  концентричне  звуження поля зору до 10 град.  від точки 
фіксації) на обидва ока в результаті стійких незворотних змін.
     3.2.3. Кукси  обох  нижніх  кінцівок на рівні нижньої третини 
стегон і вище.
     3.2.4. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з 
прогресуючим перебігом і наслідки травм та інших уражень  нервової 
системи  з  незворотними,  значно  вираженими порушеннями рухових, 
мовних  та  зорових  функцій   (верхня   або   нижня   параплегія, 
геміплегія, тотальна афазія, повна сліпота тощо).
     3.2.5. Захворювання  нирок  (хронічна  ниркова  недостатність 
IV ступеня   за   класифікацією  МОЗ),  які  лікуються  програмним 
гемодіалізом.
     3.2.6. Захворювання серцево-судинної системи, які призвели до 
недостатності  кровообігу  IIБ-III  ступенів  при   неефективності 
реабілітаційних заходів, протягом трьох років.
     3.2.7. Хвороби органів дихання з прогредієнтним перебігом, що 
супроводжуються  стійкою  легеневою  недостатністю III ступеня,  в 
поєднанні з недостатністю кровообігу IIБ-III ступенів.
     3.2.8. Психічні захворювання:  люцидна кататонія,  яка триває 
більше ніж один рік,  слабоумство внаслідок  епілепсії  з  частими 
(15 і більше разів на місяць) епілептичними нападами.
     3.2.9. Двобічна відсутність чотирьох,  трьох пальців  кистей, 
включаючи  перший;  кукси  верхніх кінцівок на рівні передпліччя у 
різних поєднаннях. Різко виражена контрактура або анкілоз суглобів 
китиць у функціонально невигідному положенні. 

     3.3. Група   інвалідності   II   встановлюється   при   таких 
захворюваннях:
     3.3.1. Цироз  печінки  з  гепатоспленомегалією  і  портальною 
гіпертензією  III  ступеня  при   неефективності   реабілітаційних 
заходів.
     3.3.2. Відсутність   однієї   легені   і   хронічна  легенева 
недостатність  II  ступеня  внаслідок  патологічних  змін   другої 
легені.
     3.3.3. Стійкий  повний  птоз  на  обох  очах після всіх видів 
відновного лікування та необоротні зміни органа зору  з  гостротою 
зору  з переносною корекцією 0,05-0,08 або концентричним звуженням 
поля зору до 20 град. від точки фіксації на обидва ока або на око, 
що краще бачить.
     3.3.4. Параліч нижньої кінцівки, виражений верхній або нижній 
парапарез, виражений геміпарез.
     3.3.5. Виражений  верхній  або  нижній  парапарез,  виражений 
геміпарез.
     3.3.6. Значні дефекти черепа (60  кв.см  і  більше),  які  не 
заміщені аутокісткою.
     3.3.7. Екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому  суглобі, 
екзартикуляція стегна.
     3.3.8. Коротка кукса стегна при неможливості протезування.
     3.3.9. Кукса обох гомілок.
     3.3.10. Хибна кукса нижньої кінцівки або обох стоп  на  рівні 
суглоба   Шопара   при   відсутності   можливості  реабілітації  і 
протезування.
     3.3.11. Анкілоз  або  різко  виражена  контрактура кульшового 
суглоба з помірним порушенням функції другого  кульшового  суглоба 
(ПФС II).
     3.3.12. Калова (сечова) нориця, неприродний задній прохід при 
неефективності   або   наявності   протипоказань  до  оперативного 
втручання.
     3.3.13. Кукса  стегна  при  помірному  порушенні  рухових  чи 
статичних  функцій  іншої  нижньої  кінцівки  (деформуючий  артроз 
кульшового   суглоба   I-II  ступенів,  неправильно  зрослий  злам 
стегнової кістки  зі  скривленням  осі,  вкорочення  кінцівки   на 
2-3 см,  фіброзний анкілоз колінного суглоба,  помірна контрактура 
колінного  суглоба,   помірна   контрактура   скокового   суглоба, 
порушення функції суглоба II ступеня).
     3.3.14. Кукса верхньої або нижньої кінцівки,  поєднана або  з 
глухотою  на  обидва вуха,  або відсутністю зору на одне око,  або 
помірною афазією.
     3.3.15. Параліч   або   виражений   парез   однієї  кінцівки, 
поєднаний або з глухотою на обидва вуха,  або відсутністю зору  на 
одне  око,  або помірною афазією,  або помірними розладами функції 
тазових органів.
     3.3.16. Після    трансплантації    внутрішніх   органів   при 
сприятливому перебігу після 5 років спостереження.
     3.3.17. Стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, 
колінних) у різних поєднаннях.
     3.3.18. Інвалідність  внаслідок психічного захворювання,  яка 
триває більше десяти років. 

     3.4. Група  інвалідності   III   встановлюється   при   таких 
захворюваннях:
     3.4.1. Відсутність одного ока.
     3.4.2. Стійкий  повний  птоз  на  одному оці після проведення 
усіх видів відновного лікування.
     3.4.3. Сліпота  на  одне  око  (гострота  зору  з  переносною 
корекцією 0,05 і нижче або  концентричне  звуження  поля  зору  до 
10 град. від точки фіксації).
     3.4.4. Двобічна глухота.
     3.4.5. Стійка трахеостома.
     3.4.6. Стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного 
або  інфекційного  ураження  нервово-м'язового  апарату  гортані з 
одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією.
     3.4.7. Стійка афонія органічного генезу.
     3.4.8. Дефект   щелепи   чи   твердого    піднебіння,    якщо 
протезування не забезпечує жування.
     3.4.9. Спотворюючі  обличчя  рубці   та   дефекти,   які   не 
піддаються хірургічно-косметологічній корекції.
     3.4.10. Гіпофізарний        нанізм.         Остеохондропатія, 
остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.
     3.4.11. Помірна сенсорна афазія.
     3.4.12. Параліч китиці.
     3.4.13. Параліч або  виражений  парез  верхньої  або  нижньої 
кінцівки,  що  супроводжується  значним обмеженням обсягу активних 
рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м'язів:  плеча - більше 4  см, 
передпліччя - більше 3 см,  стегна - більше 8 см, гомілки - більше 
6 см, а також гіпотрофією м'язів китиці чи стопи.
     3.4.14. Чужорідне  тіло в речовині головного мозку (внаслідок 
травми),  якщо  травма   супроводжувалась   абсцесом   мозку   або 
менінгоенцефалітом.
     Введення чужорідних тіл у речовину головного  мозку  з  метою 
лікування  не  є  дефектом,  і  група  інвалідності встановлюється 
залежно від порушень нервової системи та психіки.
     3.4.15. Значний дефект кісток черепа (3 кв.см і більше,  крім 
випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо 
має  місце  пульсація  мозку,  або  при  відсутності  пульсації  у 
випадках,    коли     травма     супроводжувалась     ускладненням 
(інфекційно-гнійним процесом).
     3.4.16. Відсутність китиці і вищий рівень ампутації  верхньої 
кінцівки.
     3.4.17. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя.
     3.4.18. Відсутність  усіх фаланг чотирьох пальців китиці,  за 
винятком першого.
     3.4.19. Відсутність  трьох пальців китиці,  включаючи перший; 
анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у  функціонально 
невигідному положенні.
     3.4.20. Відсутність першого та другого пальців з відповідними 
п'ястковими кістками.
     3.4.21. Відсутність перших пальців обох китиць.
     3.4.22. Відсутність   трьох  пальців  китиці  з  відповідними 
п'ястковими кістками.
     3.4.23. Кукса стегна чи гомілки.
     3.4.24. Кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на  вищому 
рівні.
     3.4.25. Двобічна кукса стопи з  резекцією  голівок  плюсневих 
кісток за Шарпом.
     3.4.26. Різко виражена контрактура чи анкілоз  двох  скокових 
суглобів;  різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба 
з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні.
     3.4.27. Різко  виражена контрактура чи анкілоз кульшового або 
колінного суглоба.
     3.4.28. Вроджений  чи набутий вивих одного кульшового суглоба 
із значним порушенням функції.
     3.4.29. Деформація грудної клітки внаслідок резекції чотирьох 
і більше ребер при наявності дихальної недостатності І  ступеня  і 
більше.
     3.4.30. Хибний суглоб  стегна  чи  обох  кісток  гомілки  або 
великої   гомілкової  кістки  при  неефективності  реабілітаційних 
заходів після п'яти років спостереження.
     3.4.31. Нестійкий  колінний  чи  кульшовий суглоб з вираженим 
порушенням функції кінцівки.
     3.4.32. Укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше.
     3.4.33. Ендопротез  колінного  чи  кульшового   суглоба   або 
діафіза великих трубчастих кісток.
     3.4.34. Сколіоз  III  ступеня,  кіфосколіоз  III  ступеня   з 
наявністю дихальної   недостатності  або  сколіоз  чи  кіфосколіоз 
IV ступеня.
     3.4.35. Анкілоз  або  різко  виражена  контрактура ліктьового 
суглоба у функціонально невигідному положенні.
     3.4.36. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації.
     3.4.37. Ішемічна   контрактура   передпліччя   Фолькмана    з 
вираженим функціональним порушенням китиці.
     3.4.38. Екстирпація   шлунка,   тотальна    колопроктектомія, 
панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету.
     3.4.39. Тотальна  тиреоїдектомія   з   субкомпенсованим   або 
некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні.
     3.4.40. Чужорідне тіло  в  серцевому  м'язі  чи  у  перикарді 
внаслідок травми (поранення),  штучний клапан серця, функціонуючий 
кардіостимулятор.
     Введення чужорідних тіл у судини серця,  міокард,  перикард з 
метою  лікування  або  діагностики  не   є   дефектом,   і   група 
інвалідності   встановлюється   залежно   від   порушень   функції 
серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого.
     3.4.41. Відсутність однієї нирки.
     3.4.42. Відсутність однієї легені.
     3.4.43. Однобічна    мастектомія    внаслідок     злоякісного 
новоутворення. 

 Заступник директора 
 Департаменту 
 лікувально-профілактичної 
 допомоги - начальник 
 Управління медичної 
 реабілітації 
 та медико-соціальної 
 експертизи                                            В.В.Марунич