16.02.2012р. на базі Черкаського районного центру зайнятості відбулось засідання «круглого столу» на тему: «Співпраця щодо працевлаштування та забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю», в якому взяли участь представники районного центру зайнятості, МСЕК, ЛКК, Управління праці та соціального захисту населення, Фонду соціального захисту інвалідів, громадських організацій інвалідів, роботодавці.
Для України проблема соціального захисту інвалідів є особливо значущою у зв’язку зі стійкою тенденцією до зростання частки інвалідів у загальній структурі населення. Якщо на початку 90-х рр.. минулого століття загальна чисельність інвалідів в Україні складала 3 % від всього населення, то зараз частка осіб цієї категорії складає 5,3 %. Збільшення кількості людей з інвалідністю зумовлене суперечливим соціально-економічним розвитком українського суспільства, станом системи охорони здоров’я, низьким рівнем екологічної культури, наявністю природних, воєнних, екологічних катаклізмів.
Рівень державного соціального захисту осіб з обмеженими можливостями є відображенням рівня розвитку суспільства вцілому.
У радянські часи інвалідність трактувалась, як втрата працездатності, що не давало можливості людині бути повноцінним учасником ринку праці. Внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист інвалідів” (ст.2) свідчать, що інвалідність встановлюється, як норма втрати здоров’я. Відповідно, надається можливість всім громадянам працевлаштуватися. При цьому важливо, щоб роботодавці створювали безпечні і нешкідливі, для здоров’я інвалідів, умови праці, вживали заходів, спрямованих на запобігання подальшої інвалідності, на відновлення їх працездатності.
В Україні, як і в більшості європейських країн, діє концепція квотування державою певного відсотка робочих місць на підприємствах. Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”
всім підприємствам з кількістю працюючих більше 8 осіб встановлено норматив зі створення 4 % робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Для порівняння: в Італії 2%, у Німеччині 5%. Проте тільки 55 % підприємств дотримуються встановленого показника, їм вигідніше сплатити штраф, ніж забезпечити роботою інваліда. При цьому лише незначна частина коштів від штрафних санкцій спрямовується на створення робочих місць для інвалідів.
Безробіття серед інвалідів росте, кількість працевлаштованих інвалідів зменшується, також, через низьку активність інвалідів.
Одною з основних складових роботи МСЕК являється робота з реабілітації інвалідів. Трудова реабілітація повинна розпочинатись з ЛКК медичного закладу при заповненні плану реабілітаційних заходів в ф-088. Лікар-реабілітолог МСЕК спілкується з інвалідом лише обмежений час, коли лікуючий лікар лікувального закладу спостерігає хворого роками, тоді повинен на своєму етапі визначити, за якою професією людина з обмеженими можливостями може та бажає працювати. Кожному інваліду на МСЕК видається індивідуальна програма реабілітації і, якщо хворий бажає працювати, обов’язково направляється в центр зайнятості. На жаль з кожним роком кількість людей з обмеженими можливостями, які бажають працювати, зменшується.
Гостро стоїть і питання освіти дітей-інвалідів, хоча Законом України “Про освіту”, таким дітям гарантується не тільки право на навчання, а й вибір форм та освітніх програм. Нажаль самі батьки цих дітей необізнані в своїх правах, тому відмовляються від подальшого навчання та позбавляють дітей майбутнього. Тому робота з трудової реабілітації дитини-інваліда повинна розпочинатись з лікаря педіатра. Його ціль визначити здібності та бажання такої дитини навчатися та отримати професію, яка в майбутньому могла б забезпечити йому гідний рівень життя. Тільки 10% батьків знають про пільги дітям-інвалідам на зовнішньому тестуванні, 30% — про пільги на освіту, в т.ч. і вищу.