20.02.2014р. за ініціативою Черкаського міського неврологічного товариства на базі КНП «Третя Черкаська міська лікарня» ЧМР була проведена науково-практична конференція з питань вивчення досвіду фахівців лікувально-профілактичних закладів України та зарубіжжя щодо проведення реабілітації пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу.
Конференція мала на меті розкрити такі питання :
1) Що таке мультидисциплінарна команда інсультного відділення, її склад та завдання.
2) Відмінність між відновним лікуванням та реабілітацією пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу.
3) Роль сімейного лікаря, терапевта в проведенні профілактики та реабілітації хворих з цереброваскулярною патологією та існультом.
4) Актуальні питання стійкої втрати працездатності хворих з порушенням мозкового кровообігу.
З вступним словом виступила головний міський позаштатний невролог ДОЗ м.Черкаси Яковлєва Наталія Володимирівна, в якому зазначила, що кількість хворих з цереброваскулярною патологією, як в усьому світі, так і в Україні щорічно збільшується. Щорічно в світі від інсульту помирають 4,5 млн. осіб, а кожна п’ята людина, яка перенесла інсульт, визнається інвалідом.
В заході взяли участь завідувач відділу неврології та пограничних станів ДУ «УкрДерж НДІ МСПІ МОЗ України» м. Дніпропетровська, кандидат медичних наук Голик Володимир Анатолійович, лікарі-неврологи м. Черкаси, фахівці КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР».
Голик В.А. відмітив, що на сьогодні в Україні не налагоджено систему підготовки лікарів-реабілітологів (відсутня навіть така спеціальність), відсутні кафедри реабілітації в медичних ВНЗ, а відтак і напрям медичної реабілітації у їхніх навчальних планах. На сьогодні в новій структурі МОЗ України вперше за всю історію створено окремий відділ реабілітації та паліативної і хоспісної допомоги. А нейрореабілітація повинна проводиться з перших часів захворювання, адже від цього буде залежати реабілітаційний прогноз хворого.
Фахівці КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР» заступники головного лікаря Семененко О.В. та Макаренко С.В. наголосили на основних відмінностях між лікуванням та медичною реабілітацією, а саме:
-
лікування спрямоване на боротьбу з причинами, що привели до розвитку хвороби, та на усунення самої хвороби. В той же час медична реабілітація направлена на мобілізацію всіх резервів організму з метою відновлення порушених соматичних, психічних функцій, працездатності та соціального статусу хворого;
-
лікування спрямоване на симптоми, синдроми і саму хворобу, що мають місце в певний період життя людини, а медична реабілітація орієнтована на перспективу та усунення наслідків хвороби;
-
лікування спрямоване на усунення або досягнення компенсації захворювання, а при медичній реабілітації – на можливі результати (реабілітаційний потенціал) та виділення окремих етапів з метою їх досягнення;
-
лікування спрямоване на усунення або досягнення компенсації захворювання, а при медичній реабілітації – на можливі результати (реабілітаційний потенціал) та виділення окремих етапів з метою їх досягнення;
-
лікування може проводитись без безпосередньої участі хворого – пасивно, а проведення реабілітації потребує активної участі хворої людини в реабілітаційному процесі;
-
лікування, як правило, базується на нозологічному або синдромологічному діагнозі, в той час як медична реабілітація основується на функціональному діагнозі;
-
для проведення лікування використовуються медикаментозна терапія в поєднанні з фізіотерапевтичним лікуванням, бальнеолікуванням, лікувальною фізкультурою та ін., а при реабілітації, наряду з перерахованими вище способами, проводяться психотерапія, лікувальна фізкультура, трудотерапія і інші важливі методи.